8–9 травня Україна традиційно вшановує День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. У ці дні важливо нагадати про непересічну роль українців у перемозі Об’єднаних Націй у Другій світовій війні, висловити повагу всім борцям проти нацизму, увічнити пам’ять про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у ці роки.
Утверджуючи традицію відзначення 8 та 9 травня в
європейському дусі “не святкуємо, а вшановуємо”, пропонуємо згадувати Другу
Світову з акцентом на ролі людей, які боролися проти нацизму. Тому цього року
Український інститут національної пам’яті обрав тему “Українці в лавах
Об’єднаних Націй перемогли агресора” для інформаційної кампанії. Ми прагнемо
розкрити трагічні роки війни через долі та звитяги чоловіків і жінок –
уродженців різних куточків України та світу, які воювали у регулярних арміях
або були партизанами, служили у допоміжних формуваннях або на передовій,
пройшли всю війну або героїчно загинули в боротьбі. Важливо, що хоч би де
перебували ці українці та вихідці з України, вони пліч-о-пліч з іншими народами
воювали проти нацизму та дістали високі відзнаки країн, у лавах яких вони
служили.
Історична довідка
8 травня 1945 року набув чинності Акт про капітуляцію
Німеччини. Ця дата дає можливість оцінити внесок Українського народу в перебіг
і завершення Другої світової війни, підсумувати її масштабні спустошливі
наслідки для України, а також винести життєво важливі уроки для нашої держави
сьогодні.
Від 1 вересня 1939 року, коли нападом нацистської
Німеччини на Польщу і бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та
інших міст війна розпочалася для України, 120 тисяч українців брали участь у
двобої з вермахтом у складі Війська Польського. Сотні тисяч українців взяли
участь у вторгненні на територію Другої Речі Посполитої у складі Червоної
Армії, в запеклих битвах у Фінляндії та в захопленні Бессарабії і Північної
Буковини. Українці Волині, Галичини, Західного Полісся, Північної Буковини і
Бессарабії в перші роки війни на власному досвіді відчули прискорені заходи
радянізації, які обернулися десятками тисяч розстріляних, сотнями тисяч
депортованих і арештованих.
З червня 1941 року після вторгнення військ Німеччини
та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових
дій. У складі військ Південно-Західного фронту українці становили до 50 %
бійців. Загальна кількість осіб, мобілізованих за роки війни з України до
радянських Збройних сил перевищує 6 мільйонів бійців. Кожний другий з них
загинув, а кожний другий з тих, хто залишився живим, став інвалідом.
Українці та вихідці з України перебували у військових
з’єднаннях Польщі (120 тисяч), США (до 80 тисяч), Канади (до 45 тисяч). Крім
того, до 5 тисяч українців захищали Францію у лавах Іноземного легіону. Після
капітуляції прем’єр-міністра Анрі Петена у червні 1940 року в країні
розгорнувся рух опору німецьким загарбникам. На боці французьких партизанів
воювали українці звідусіль. Серед них – представники передвоєнної еміграції, наприклад,
командир загону Осип Круковський. Були також радянські військовополонені і
дезертири з військових частин на німецькій службі. Червоноармієць Василь Порик
з Вінничини сформував власний партизанський підрозділ. Канадський пілот Пітер
Дмитрук став партизаном після того, як в небі над окупованою країною підбили
його літак. Обидва, Порик і Дмитрук, героїчно загинули. Задіяні німцями для
боротьби з французькими партизанами українські поліцейські цілими підрозділами
переходили на бік сил опору. У 1944 році з них було створено два партизанські
батальйони: імені Тараса Шевченка та імені Івана Богуна.
8 травня для наших земляків воєнні дії не припинилися,
а продовжувалися щонайменше до 2 вересня 1945 року, коли на борту
американського лінкора “Міссурі” було підписано Акт капітуляції Японії
представниками цієї країни, США, Китаєм, Великою Британією та СРСР. Від
радянської сторони його підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма
Дерев’янко.
Отже, історія кожного з українців та українок, які
воювали в Червоній армії, УПА, Війську польському, Французьких, Британських,
Канадських збройних силах та армії США – це історія мужності й самопосвяти в
ім’я спільної перемоги над агресором.
Українці, які в лавах Об’єднаних Націй перемогли агресора
1.Анна Храплива
Канадійка українського походження, що добровільно пішла до
Канадського жіночого армійського корпусу. Служила у Великій Британії,
відзначена Медаллю Британської Імперії.
2. Пітер Дмитрук
Канадський пілот бомбардувальника. З парашутом врятувався зі
збитого літака і приєднався до французьких партизанів. Загинув, але врятував
мешканців французького містечка від репресій.
3. Іван Кожедуб
Найрезультативніший льотчик-ас Союзників часів Другої
світової війни. На рахунку – 64 повітряні перемоги. Тричі Герой Радянського
Союзу.
4. Олена Мостович — «Верба»
Керувала Українським Червоним Хрестом на Волині та Поліссі,
організовувала медичне забезпечення УПА. Загинула в бою. Однією з перших
нагороджена Золотим Хрестом Заслуги.
5. Ніколас Міньо
Вояк армії США. Загинув героїчно у бою в Тунісі.
Нагороджений Медаллю Пошани, Срібною Зіркою, медаллю Пурпурове Серце.
6. Михайло Опаренко
Пілот польської та британської авіації. Брав участь у боях
проти нацистського агресора із перших днів Другої світової війни. Відзначений
нагородами.
7. Ніколас Орешко
Американець з українським корінням. Здобув найвищі військові
відзнаки за героїчні бої в Німеччині, будучи старшим сержантом піхотної дивізії
США.
8. Петро Федун – «Полтава»
Лейтенант ЧА, полковник УПА. Воював проти німецьких
окупантів. Видатний ідеолог та публіцист визвольного руху. Лицар Золотого
Хреста Бойової Заслуги 1 класу і Золотого Хреста Заслуги.
9. Василь Порик
Герой Радянського Союзу. Втік із німецького концтабору у
Франції і сформував свій партизанський загін. Потрапив у руки нацистів під час
одного із боїв і був розстріляний.
10. Амет-Хан Султан
Льотчик-ас. Збив 30 ворожих літаків сам на сам і ще 19 в
групових боях. Двічі Герой Радянського Союзу. З гордістю відкрито називав себе
кримським татарином.
11. Євдокія Завалій
Полковник Завалій — єдина жінка, яка під час Другої світової
війни служила командиркою взводу морської піхоти.
12. Майкл Стренк
У складі елітного підрозділу Корпусу морської піхоти США
Майкл Стренк брав участь у важких боях на Тихому океані. Саме він був серед
тих, хто підняв переможний прапор над Іводзімою.
